Гробниця світла та помсти - neliksi

— С..сабія давай!

Сабія взяла в собі всі сили, і за допомогою своєї стихії, відкинула вартового.

Інші вартові замітивши це, вже підходили до них.

— Гестія, час йти ‐ казав Тайсон допомогаючи їй піднятись.

— Ви їдіть, я спробую їх затримати.

— Сабія, ми прийдем по тебе.

Поки Сабія відбивалася, ми з Тайсоном зайшли в палац. 

Навкруги було пусто і спокійно, ми вирішили обійти весь перший поверх, але нікого так і не знайшли.

 Піднімаючись на другий поверх ми почули неподалік голос. 

— Це Мара, я впізнав її голос - неочікувано сказав Тайсон. 

— Тож, який план?

— Я заходжу в її кімнату, ти стоїш за дверима.

— Це все? Що дальше?

— Я почну в неї все випитувати, і коли ти почуєш слова " мені погано", вибігаєш і вдаряєш її по голові.

— Ти здуріла? Як я це зроблю? І чим?

— Вона буде стояти задом до дверей, і ось тримай - я протягую руку з вазою.

— Де ти це взяла?

— Знайшла коли ми були на першому поверсі, там багато таких.

— Ти божевільна але мені це подобається.

Він вважав мене не тільки божевільною, ай сильною та рішучою.

Але насправді мені було страшно, колінки тремтіли.
В душі я відчувала те, що так давно не відчувала - страх.

— Все я пішла - вдихнувши сильно повітря, я зробила крок.

Входячи до кімнати, біля столу стояла Мара. І тут вона різко обертається до мене.

— Вітаю, я на тебе чекала, Гестія.