Талса.Тінь секвої - Andrew Kyrich

Він бачив, як небо над пустелею знову забарвлюється в яскраво-помаранчеві відтінки від вибухів. Його серце знову забилося в тому ж швидкому ритмі, що й тоді, коли він командував своєю ротою снайперів, намагаючись утримати ситуацію під контролем. Постріли, крики, запах гару — усе це знову оживало в його пам'яті, немов він ніколи не залишав поля бою.

Його тіло напружилося, дихання стало важким і уривчастим. Джейкоб бачив обличчя товаришів, які йшли разом з ним, і яких він більше ніколи не побачить. Почуття провини і безсилля поверталися з новою силою, змушуючи його переживати ті моменти знову і знову.

Відчуваючи, що сон перетворюється на кошмар, Джейкоб намагався прокинутися, але флешбеки були занадто реалістичними і сильними, тримаючи його в полоні. Він відчував, як знову перебуває у стані бойової готовності, на межі між життям і смертю. Його свідомість не відпускала його, змушуючи переживати ці спогади знову і знову, кожного разу більш болісно.

Зрештою, у вирі цих важких спогадів, Джейкоб вирвався з жахливого сну, різко піднявшись на ліжку, вкритий холодним потом. Його серце шалено билося, а груди важко піднімалися від швидкого дихання. Він знову був вдома, але його свідомість, розділена між минулим і теперішнім, не дозволяла йому просто забути те, що він пережив.

Кімната, знайома і затишна, знову почала повертати його до реальності. Джейкоб залишився сидіти на ліжку, намагаючись заспокоїтися, усвідомлюючи, що навіть у домі, де все здавалося безпечним, його війна ще не завершилася.