Омана - Яна Янко

  Сидячи в машині, він був повністю занурений у свої думки. Все, що він хотів — зрозуміти, що сталося, і знайти відповіді. Але це виявилося занадто болючим. Його серце стискалося від зради та розчарування. Він навіть не помітив, як вони дісталися до дому. 
  Алекс зупинив машину біля входу, вийшов і відчинив двері для Вільяма. Він повільно вибрався з автомобіля, його рухи були механічними. Хлопець підняв голову, подивився на знайомий фасад будинку і, не кажучи ні слова, увійшов всередину. 
  Вільям відчував, як стіни дому, що раніше дарували йому відчуття безпеки, тепер нависали над ним тягарем. Він знав, що після всього, що сталося, життя вже ніколи не буде таким, як раніше. 
  Повісивши пальто на гачок у передпокої, юнак роззувся і повільно піднявся сходами на другий поверх. Його запитали, чи хоче він повечеряти, але хлопець лише похитав головою, відмовляючись від їжі. 
  Зайшовши до своєї кімнати, Вільям зачинив двері та зняв костюм, недбало кинувши його на підлогу. З важким зітханням він впав на ліжко і втупився в стелю. 
  Його розум був переповнений хаотичними думками, від яких голова почала боліти. Хлопець намагався зрозуміти, що щойно сталося, але все здавалося настільки нереальним і заплутаним. 
  Вільям заплющив очі, намагаючись заспокоїтися і віднайти внутрішній спокій. Він знав, що йому треба відпочити, щоб завтра з ясною головою обміркувати все, що сталося. 
  Зібравшись із силами, юнак підвівся і пішов у ванну. Прийнявши теплий душ, він відчув, як напруга поступово покидає його тіло. Переодягнувшись у піжаму, Вільям повернувся до ліжка. Коли його голова торкнулася подушки, він знову заплющив очі. Через кілька хвилин, виснажений подіями дня, хлопець заснув, дозволяючи своїм думкам розчинитися в обіймах сну.