Талса.Тінь секвої - Andrew Kyrich

Новин про якісь значущі події, згадок про ті символи, що він бачив у парку, чи будь-яких натяків на окультну секту, про яку говорив Джордж, не було. Усе виглядало так, ніби місто живе своїм звичайним, рутинним життям, і жодного натяку на те, що під поверхнею ховається щось темне.

Це ще більше заплутало Джейкоба. Газета була повністю порожня від будь-яких натяків на ті речі, які тривожили його. Все це лише створювали враження, що в місті панує спокій і благополуччя, хоча він сам відчував, що це тільки видимість. Виникало питання: чи це навмисна спроба відволікти увагу людей від чогось більшого?

Джейкоб відклав газету, відчуваючи, як його неспокій лише посилюється. Він зрозумів, що якщо хоче знайти відповіді, йому доведеться діяти самому, не покладаючись на офіційні джерела інформації.

Решту дня Джейкоб провів у тихих роздумах, сидячи на своєму новому дивані біля вікна. Парк за вікном тихо спостерігав за ним, мовчазний і зловісний у своїй природній красі. Джейкоб намагався зосередитися на майбутньому, але думки постійно поверталися до дивних символів і розмови з Джорджем.

Його плани на майбутнє, які він ще недавно уявляв такими простими — знайти роботу, жити спокійним життям, можливо, навіть завести сім`ю — тепер здавалися примарними. Його колишнє життя в армії постійно нагадувало про себе, і він все ще відчував себе частиною тієї реальності, з якою, здавалося, вже розпрощався. Але Джейкоб знав, що рано чи пізно йому доведеться рухатися вперед.

З думкою знайти тимчасову роботу, щоб зайняти себе і хоча б частково відволіктися від важких спогадів та непевного майбутнього, Джейкоб вирішив піти спати. Він ліг у своє нове ліжко, але сон не приходив одразу. Проте, поступово його думки почали розмиватися, і він поринув у неспокійний сон, повний уривків спогадів і тривожних передчуттів.