Макбет - Ю. Несбе

— Вони намагалися застосувати зброю, — пояснив Дафф.

Очі Малкольма отетеріло забігали від Даффа до Макбета.

— Проти кого? Проти тебе? Чому?

— Бо я збирався їх заарештувати, — пояснив Макбет.

— За що? — спитав Леннокс.

— За вбивство.

— Сер, — мовив Дафф, дивлячись на Малкольма. — На жаль, у нас погана новина.

Він побачив, як звузилися очі Малкольма за квадратними лінзами окулярів, як він трохи подався вперед і нагнувся, наче боксер, що приготувався отримати удар, іще не побачивши руху супротивника, але вже інстинктивно його відчувши. Всі обернулись до постаті, яка з’явилась на порозі прилеглої кімнати.

— Старший комісар загинув, — сказала Леді. — Його зарізали уві сні.

Почувши останню фразу, Дафф мимовільно повернувся до Макбета. І не тому, що почув те, що й так уже знав, а тому, що ця фраза була відлунням сказаного одного ранку в сиротинці багато років тому.

На коротку мить вони зустрілися поглядами — і негайно відвернулись.

Частина друга

10

Того ранку, коли старшого комісара Дункана знайшли мертвим у ліжку в казино «Інвернесс», Леді вже вдруге за історію цього закладу негайно розпорядилася очистити його від клієнтів і повісити на парадному вході вивіску «Зачинено».

Приїхала Кетнесс, зібрала всіх криміналістів, яких тільки змогла, і наказала перекрити весь другий поверх.

Усі решта полісменів, які ночували в казино, зібралися за столом для рулетки в порожній ігровій кімнаті.

Дафф поглянув на заступника старшого комісара Малкольма. Той зняв окуляри — мабуть, щоб їх протерти, але натомість уп’явся очима у шматочок зеленої повсті, неначе в ньому крилися відповіді на всі запитання. Малкольм був найстаршим за рангом з присутніх полісменів, і Дафф час від часу ставив собі питання: а чи не через те Малкольм так сильно змарнів і зсутулився, що, будучи чистим бюрократом, опинився в оточенні людей з практичним досвідом поліцейської роботи. Він відчув всю непевність своєї теперішньої позиції, і тому ходив, мимоволі нахиляючись вперед, ніби прислухаючись до чиєїсь поради чи натяку, кинутих пошепки. І, мабуть, хворобливо-сіруватий колір обличчя мав не через випите напередодні, а тому, що раптом відчув відповідальність виконувача обов’язків старшого комісара.

Похукавши на скельця окулярів, Малкольм заходився їх протирати. Очей він не підводив, ніби боячись зустрітися поглядом із колегами, які очікувально видивлялися на нього.

Проте Дафф, можливо, судив його надто суворо. Всі присутні знали, що в процесі карбування політичної програми Дункана Малкольм був і долотом, і молотком. Але ж чи спроможеться він стати їхнім лідером? Усі решта мали багаторічний досвід керівництва відділами й підрозділами, тоді як досвід Малкольма обмежувався днями, протягом яких він слухняно виконував вказівки Дункана, наче щедро оплачуваний асистент.

— Панове, — сказав Малкольм, втупившись у зелену повсть. — Нас покинула велика людина. Наразі це все, що я можу сказати про Дункана.

Він надів окуляри, підвів голову й уважно обдивився всіх, хто сидів за столом.

— Як старший комісар, він не дозволив би нам впадати в сентиментальність і відчай через такий жахливий поворот подій, він вимагав би від нас робити те, що мусимо відповідно до своїх службових обов’язків: знайти винуватця або винуватців і запроторити їх за грати. Сльози і поминальні слова подяки будуть потім. А на цій нараді сплануймо і скоординуймо те, що маємо зробити першочергово. Наступна нарада відбудеться в управлінні сьогодні о шостій вечора. Пропоную після закінчення цієї наради зателефонувати своїм дружинам та іншим близьким людям…

Малкольм зупинив погляд на Даффі, але той не зміг чітко визначити, чи був у цьому якийсь натяк.

— …і сказати їм, що деякий час вас не буде вдома. — На мить зупинившись, Малкольм продовжив: — Бо перш за все ми мусимо заарештувати ту особу, яка забрала від нас старшого комісара Дункана.

Настала довга пауза.

— Даффе, ви — керівник відділу вбивств. За годину мені потрібен проміжний звіт для наступної наради, який має містити все, що змогла і не змогла знайти Кетнесс зі своєю групою на місці злочину.

— Зрозуміло.

— Ленноксе, надайте мені повний звіт про минуле охоронців старшого комісара та подробиці їхнього пересування напередодні вбивства. Де вони були, з ким говорили, що купували, будь-які зміни в їхніх банківських рахунках, дані жорсткого опитування родин та друзів. Залучайте для цього всі необхідні ресурси.

— Зрозуміло.

— Макбете, ви вже й так зробили чималий внесок у розслідування цієї справи, але мені потрібно більше. ВБОЗ має зробити все від нього залежне, щоб виявити можливий зв’язок цього убивства з крупними гравцями і встановити, кому з них було найвигідніше прибрати Дункана.

— А хіба і без того не ясно? — спитав Макбет. — Ми втопили дурман Свено у річці, вбили двох та заарештували половину його «вершників». Очевидно, що це помста Свено, і тому…

— Не бачу нічого очевидного, — заявив Малкольм.

Усі присутні здивовано витріщилися на заступника старшого комісара.

— Навпаки — Свено було б дуже вигідно, якби Дункан продовжив втілення своєї програми, — заявив Малкольм, постукавши кінчиками пальців по ігрових фішках, які забули прибрати під час похапливої евакуації. — Що пообіцяв Дункан нашому місту перш за все? Заарештувати Гекату. І тепер, коли «вершники» Свено в нокдауні, Дункан зосередив би сили поліції саме на цьому завданні. А в разі, якби Дункану вдалося втілити цей план, що сталося б?

— У такому разі вивільнився б ринок для Свено, і він зміг би на нього повернутись, — мовив Леннокс.

— Якщо чесно, — почав Макбет, — то невже ви й справді вважаєте, що мстивий Свено здатен мислити настільки раціонально?

Малкольм злегка підняв брову. Макбет продовжив:

— Виходець із трудящих мас, який без освіти і сторонньої допомоги керував найприбутковішим у нашому місті бізнесом протягом більш як тридцяти років… Чи зможе він бути раціональним у фінансовому відношенні? Чи здатен придушити в собі спрагу помсти через можливу бізнесову вигоду?

— Отже, найбільше від усунення Дункана виграє Геката, тому ви припускаєте, що за вбивством стоїть саме він, — резюмував Дафф, дивлячись на Малкольма.

— Я нічого не припускаю, але Дункан визначив, що максимальним пріоритетом має стати полювання на Гекату, і це, як відомо, широко обговорюється, тому для Гекати будь-який наступник Дункана був би більш прийнятним.

— Особливо, якщо на його наступника Геката матиме важелі впливу, — зауважив Дафф. Але, негайно усвідомивши, що його слова можуть сприйматися як натяк, досадливо заплющив очі і додав: — Перепрошую, я не мав на увазі…

— Та все нормально, — відказав Малкольм. — У своєму колі ми можемо думати й висловлюватися вільно, тим паче що ваш висновок випливає з моїх слів. Геката гадає, що йому тепер буде легше, ніж