Людина у човні - Vladyslav Derda

- То роби щось, щоб її повернути! - крикнув той.

- Це я і хочу! - промовив він на останок і вийшов з Бебітового офісу.

- Правильно Кенні, твоє життя - це служіння мені! - самовдоволено і гордовито проказав йому в слід Бебіт.

Кенні вийшов з того офісу, як ошпарений, увесь нервовий і занепокоєний. Підійшовши до Джанет він попросив води, і вона дала йому води.

- Може чого міцнішого? - запитала вона бачучи його стурбований вигляд обличчя.

- Ні спасибі! - відмовився він.

- Що з тобою? Що сталося? - запитала вона.

- Усе гаразд крале, трохи в голові закружляло, мабуть це тиск, чи що! - відповів він.

- Ох, це ознака старіння, не люблю таких речей, але та молодість не вічна, якби ми не бажали! 

- Ти не змінюєшся, чого бурчиш? Чудово виглядаєш, як завжди, ну я побіг, купа справ! - проказав він і поспішив йти.

- Обережно, а то ще серцевий напад зловиш! - прокричала вона йому в слід, але він вже зник за дверима ліфту. - Така робота кого хоч в могилу зведе! - промовила Джанет.