Людина у човні - Vladyslav Derda
- Що за робота? - поцікавився я.
- Прибирання офісу, не захмарні гроші, але все ж гроші, які стануть в нагоді!
- Ти не мусиш цього робити Емілі, ти не мусиш, ти не повинна, почекай ще трошки! - попросив я.
- Я хочу тобі допомогти та і давненько я не працювала, засиділась вже вдома з дітьми. Тому коли ти вдома я можу на кілька годин відправитись на підробіток!
- Я можу знайти роботу в нічні зміни! - рішуче промовив я.
- Ні ні ти що, ти вже не схожий на себе тому будеш відпочивати і проводити більше часу з дітлахами!
- Навіть не знаю! - безнадійно звучали мої слова, мені не хотілось щоб вона працювала, щей вночі.
- Усе добре любий, тобі варто навчитись приймати бо ти тільки віддаєш, так не повинно бути. Якщо ти щось приймеш від іншого це не означає, що ти слабкий, це означає, що тобі повертається твоє добро!
- Будь ласка давай відкладемо цю розмову до завтра!
- Якщо ти тільки добре повечеряєш! - усміхнулась вона і поцілувала мене.
- Я нікуди тебе не відпущу, ніяка робота вечором!
- Вечеряй любий, тоді я залишуся вечором тільки з тобою! - вона знову поцілувала мене.
Дружина трохи заспокоїла мене, адже я справді був втомлений і розчарований, що не отримав посаду майстра, яку так бажав отримати, щоб нарешті витягти себе і свою сім'ю з цього болота. Проте на невдалому дні не закінчується життя, я зовсім забув, що кожен день має досить своїх турбот і що кожен день однаково може змінити життя.
- Сьогодні мені зустрівся безхатько, виявилось він ветеран! - вирішив я поділитись з дружиною випадком, що стався зі мною повертаючись з роботи.
- Ти щось йому дав?
- Ну в мене ж немає грошей ти ж знаєш, але я віддав йому сендвіч, що залишився з обіду!
- Ти що не зїв усе, що я тобі дала? - занепокоїлась Емілі.
- Сьогодні не вийшло зїсти усе, вибач кохана, вони смачнющі, але я просто не зміг, не було настрою!
- Бідний мій, то ти віддав йому?
- Поділився! - усміхнувся я.
- Ти мій хороший!
- Знаєш що, якщо зможеш, дай мені завтра з собою більше сендвічів!
- Авжеж любий, ти в мене просто найкращий!
