Людина у човні - Vladyslav Derda

- Хай вбивають, зрештою це всього лише тіло душу їм не вбити! - вона говорила це зовсім безстрашно.

- Не вбити, але можуть занапастити, тож це небезпечно!

- Та годі тобі, подбай, щоб це потрапило в потрібні руки, звісно якщо ці злочинці доживуть до суду!

- Доживуть, ми влаштуємо їм це, от побачиш! - обнадійливо промовив я.

- Побачиш не побачиш я хотіла попрости тебе про ще одне!

- Ти мене лякаєш, якщо чесно, я бачу що ти чимось стурбована!

- Якщо зі мною щось трапиться то подбай про Келлі, будь їй братом якого вона не мала і другом якого не знала. Після всього, що вона пережила їй потрібен спокій і місце де все можна почати знову, їй потрібні люди, які любитимуть її!

- Чому ти так говориш?

- Просто, попри тріумф якого ми чекаємо завтра буде також і небезапека вірно?

- Буде, як же без неї! - посміхнувся я. - Та сподіваюся вона нас мине!

- Я теж сподіваюся та все ж пообіцяй мені, щоб я спокійною була добре! 

- Гаразд Джанет обіцяю тобі. Будь спокійна! - я хитнув головою.

- Гаразд тренуйся, мені вже час бігти! - вона заметушилася. - Бережи себе Матіасе! - зупинилася, повернулася і обійняла. - Мені вже час! - прошепоьіла Джанет.

- Ти теж бережи себе, побачимося завтра! - я відповів їй дружнім обіймом.

- Хрошого тренування тобі! - вона пішла, а я продовжив готуватися до завтрашнього поєдинку.