Людина у човні - Vladyslav Derda

- Якби я тоді так не вчинила то хто б наважився стати кісткою в горлі Барнста і всього його клану? 

- Хтось інший, можливо!

- Лише той хто знає його і має особисті рахунки з ним!

- Головне, щоб вийшло! 

- Усе вийде, ми зробимо все, щоб вийшло!

- Чому ти працюєш у Бебіта, якщо Барнст забрав тебе собі?

- Бо я не змогла народити йому нащадка, ось він і викинув мене. Але проблема не в мені, а в ньому, проте він відмовляється вірити в це. Проте жодна з їхнього гарему не завагітніла від нього, і якщо він їх викидає то мене просто так викинути не можна, я попри вроду ще й розумна і без мене він з Бебітом нічого не варті!

- Розум - то страшна сила, а врода - скоріше прокляття ніж нагорода. Важко бути вродливій, на жаль дуже важко коли красива душою і тілом людина потрапить у погані руки виродка!

- Я ще досі вродлива Матіасе?

- Ні крапки не змінилася! 

- Ти теж!

- Джанет мені дуже прикро, що так сталося але я справді покохав Емілі і люблю її.

- Пробач, що отак віддала тебе, я була щасливою була лише з тобою і лише з тобою. З Барнстом і з усіма іншими я ніколи не була щаслива, та й щастя я не шукала, просто була вимушена стелитись під них, навіть коли мені не хотілось і продовжую стелитись. Ніхто мене не питає хочу я чи ні, ніхто не любить просто використовує мій розум і тіло, а побачити мене, як бачив ти ніхто не хоче, та і не зможе бо ти такий один!

- Ти чарівна Джанет, вродлива, розумна, до того ж таких чудових людей мало, але на жаль нічого не вернути, ти минуле для мене так само, як і я для тебе залишився минулим у нас немає майбутнього, окрім як бути друзями! - пояснив він їй.

- Знаю це дурість але я люблю тебе, просто почуй, знаю це безглуздо але я люблю тебе, люблю чуєш? 

- Джанет все що було з нами залишилось там, давай не жити цим, так буде боляче ще більше. Ти обов'язково знайдеш того хто побачить в тобі те саме, що бачив я і полюбить тебе, зробить щасливою не буде бачити лише твоє тіло і вроду, а побачить твоє серце те, що не кожен може побачити і розпізнати. Ти народиш діток і в тебе буде сім'я, хіба це не чудово, розпочати все знову! - втішав її Матіас.

- Ні Матіасе. У мене не буде сім'ї і в мене нажаль ніколи не буде діток! - з розпачем проказала Джанет.

- Барнст постарався? - запитав він і без того ображений на свого дядька.

- Я сама, щоб не дай Бог не народити для нього чергового нелюда! 

- Може все ж вдасться? Знаєш чудеса ніхто не відміняв, зрештою можна всиновити малюка, це ще один подвиг для тебе!

- Побачимо, головне зараз зробити все, щоб імперія зла тріснула!

- Ми все зробимо разом! - запевнив він.

- Матіасе?

- Ти ж кохав мене? - запитала вона запоаканими очима.

- Безмежно кохав Джанет, але вже ні, моє серце надежить лише Еміллі!

- Емілі хороша, їй пощастило бути з тобою, попри усе я знаю, що ти в надійних руках! - вона знову тихенько заплакала!

- Достатньо одного невірного кроку і все життя може вчинитися загубленим. Нам чомусь не пощастило Джанет, усім нам!

- Обійми мене Матіасе, просто обійми! - вона знову пригорнулася до нього.

- Тепер все буде інакше! - він обійняв її щоб заспокоїти, бо це єдине, що він міг зараз для неї зробити.