Людина у човні - Vladyslav Derda

- Але не зупинив!?

- Нажаль. Маріус його вбив бо інакше йому б не вийти було живим!

- Мого батька вбив Барнст? - Матіас завмер, було видно, як гнів наповнив його і залив йому очі. 

- Так синку, мені шкода! - сумно додав Вільям.

- Нажаль, на превеликий жаль, ні я, ні будь хто з нас нічого не зміг зробити в ту ніч. Усе сталося тихо під час нічного затишшя. Із оборонців фортеці, так ми називали свій напрямок вижило калька воїнів і я один серед них, уже останній із живих. 

Коли вижив то хотів розповісти правду але мене ніхто не чув і не хотів чути. Він же помер то що з цього, відповідали мені всі кому варто було це знати, от власне через те, що я говорив правду я і опиновся на вулиці, щоб там замерз і замовк навіки, або ж якщо і розповів комусь, то лишень для того, щоб здатися божевільним в очах людей. Проте дякувати Богу я дотягнув до цього часу, і тепер розумію чому, щоб розповісти і донести правду тому хто її потребував. Щоб допомогти добрій людині віднайти своє минуле відкрити його таємниці. Ти дуже схожий на свого батька, на Ервіна. Коли я тебе побачив вперше то відчув, що колись зустрічав таку людину бо таких насправді мало, одиниці є такими і саме такі одиниці готові вести за собою інших, тевердо стоючи на своїх  принциапах, покладаючися на Бога!

- Я вб`ю його! - говорив про себе Матіас стиснувши кулики з усіх сил.

- Так ти зробиш ласку його конкурентам, які давно напевно бажають до нього дістатися! - одразу ж відповів Вільям.

- Мені байдуже, він не житиме! 

- Матіасе, це не поверне тобі дитинства, сім`ї, того життя яке мало би бути прожите тобою! - додав Біллі Грін.

- Тут треба щось інше! - порадив ветеран.

- Гнів не приведе до праведного суду, а може лише загубити твою душу. Він вартий сметрі, але є на те суддя праведний - Бог. І Він дасть тобі мудрості, якщо ти попросиш, щоб бути інструментом падіння такого беззаконника, яким є Барнст! - Біллі не просто заспокоював Матіаса, але й себе. Попри загостренне відчуття справедливості потрібно було опанувати себе і охолонути, щоб якщо щось і зробити то зробити це добре!

- Так і буде, час розплати вже близько Барнсте! - промовив він.

- Отак краще синку, ще більше впізнаю в тобі твого батька! - усміхнувся Вільям.

- Бажав правди от і отримав! - Матіас розділився в собі, його тішило, те що він дізнався хто він і радість заповнила половину серця, а іншу половину того ж серця наповнив гнів, і бажання помсти, що вибере він вирішувати йому, але його вибір надзвичайно важливий, кожен вибір має наслідки.

- Воно так завжди, правда завжди болючіша ніж здається і не така приємна коли очікуєш від неї занадто багато, вважай це початок життя, або його оновлення! - Біллі поплескав його своєю рукою по плечу, на що Матіас відповів розгубленою усмішкою.

«Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, яке не стало б явним.» 

(Біблія, Євангеліє від Луки 12:2)