Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

— Слабше, разів в  двадцять-тридцять слабше. Але у всіх моделях нашого з ним зіткнення я програю протягом першої секунди. - промовив сполот, - Якби наші зарозуміло не задирали свої носи, але в корпусі повно знань недоступних їм. - хоч Декс за час життя в Співдружності і позбувся звичайного для старших видів презирства по відношенню до людей, але все ж відчував перевагу над людьми, а те, що люди в чомусь обійшли його вид, було не дуже приємно. - Але я не тільки про це подумав, - Додав Декс, - Ми повинні стати близькими до нього, його друзями, у такому разі він може і поділитися з нами технікою переродження.

—  Знаєш, а мені ідея подобається, - сказав Родріель, - Я ось думаю, що навіть ділитися з нашими не варто. Не треба ризикувати і викликати гнів голови корпусу. А ось для особистого користування. - хитро посміхнувся аграф.

— Про це ж думаю, — розуміє усміхнувся сполот. — Але це тільки якщо наша здогадка про його походження вірна.

— У будь-якому випадку, хороші стосунки з майбутньою верхньою А-шкою, навіть якщо він не є членом корпусу, це добре. - сказав аграф, - Але треба буде влаштувати все ж таки пару перевірок.

Залишивши кабінет Родріеля, Декс ледь не сплюнув. Його давній знайомий так і залишився зарозумілою сволотою. Довелося грати себе старого, щоб переконати аграфа діяти за його планом.

Завдяки грі Дексу вдалося зняти всі звинувачення з хлопця та його компаньйонів. А їх було чимало. Хоча зараз воєнний час, і діє воєнний стан, Родріель мав право на цілком законних підставах посадити їх усіх у в'язницю. А далі, що він робитиме з хлопчиком-псіоном, Декс навіть не хотілося представляти. Його старий знайомий мав гарну фантазію, ось тільки ця фантазія чомусь була спрямована на заподіяння шкоди іншим розумним.

Ще вчора сполоту вдалося прочитати пам'ять єдиної дорослої в компанії. І побачене дуже вразило його. Стільки везіння, як у цього хлопця, він ніколи не бачив.

Везіння – це дуже важлива штука. Буде дивом, якщо йому вдасться примазатися до чужого везіння. Багато хто вважає, що ніякого везіння не існує, але особисто Декс вважає, що воно є.

У нього була навіть теорія, що везіння - підсвідомий перебір ймовірностей з пошуком ймовірності з найбільш вдалим результатом будь-якої ситуації. Він і сам до травми міг переглядати пару ймовірностей, але лише пару. Судячи з хлопця, він підсвідомо переглядає тисячі ймовірностей. Але все це лише його теорія, щоправда, на його думку, дуже ймовірна. І використовувати хлопця для того, щоб його цілі стали цілями хлопця, і відповідно до нього прийшла "удача", буде корисно. А можливість дізнатися техніку переродження дуже хороший бонус.

Декс навіть збирався потоваришувати з хлопцем. Насправді він не хотів мати його у ворогах. Зараз хлопець був ніким, але зі своїм нереальним везінням він або стане великим, або здохне дорогою до своєї величі, і тут слід допомогти тому не здохнути, тоді хлопець буде вдячний йому. Обдумавши всі свої думки, Декс хмикнув від того, що вони далекі від шляхетності. Але навіть краще, якщо пам'ять у хлопця повернеться, він йому все розповість, як і про свої причини йому допомогти. Але поки що треба було просто вижити, і у Декса навіть промайнула думка, як хлопець зможе їм допомогти. Заодно можна буде перевірити, як він поводиться в екстремальних ситуаціях.

— Філісе, можеш звільняти бранців. Третій гостьовий всім, ось дозвіл Лорда Родріеля.- сказав Декс, зв'язавшись з правою рукою аграфа.

—  Прийняв, - сказав чоловік.

—  І таки, зроби мені добро. Псіона випусти на годину пізніше, нехай його друзі до цього часу прийдуть до тями і не нервують. - додав Декс і відключився від зв'язку.

Поява хлопця, звичайно, була цікавою подією, але в нього були справи й важливіші. Треба було підготуватися до операції з вилучення вантажних ботів на сортувальному складі.

Було б непогано придумати, як вписати в операцію хлопця, і провести через екстремальну контрольовану ситуацію. Як же Декс у цей момент хотів би опинитись у своєму будинку. На Місяці Магдабара. Просто сісти в улюблене просте дерев'яне крісло-гойдалку та спостерігати за крукаетами, що вистрибують із озера перед будинком. Натомість треба було думати, як знищити тварюк, що вторглися на цю планету. Похитавши головою від прикрості, Декс зв'язався з Адламсом і Джуві, настав час зайнятися справою.

***

Фіск психовав, він уже тричі намагався вирватися з приміщення, але нічого йому не виходило. Варто йому почати розчиняти стінку камери, як наступної миті в камеру подавався газ. Хлопець намагався за допомогою псіоніки ігнорувати газ. У нього навіть щось виходило, але одночасно розчиняти стіну і триматися в свідомості довго не виходило. Як результат, хлопець непритомнів. А коли знову приходив до тями, то дірки вже не було, а нейромережа показувала, що пройшло більше двох годин з моменту спроби вибратися. Пробував хлопець і бити стіни за допомогою телекінезу, але знову нічого не виходило.

Через годин десять після спілкування з голограмою на одній зі стін з'явився чорний квадрат, а після двері, хлопець був радий цьому, варто було увійти до приміщення людині, і Фіск відразу спробував атакувати його, але це не вдалося. Людину щось захищало, він не зміг ні телекінезом зачепити її, ні розчинити, він взагалі нічого не могла зробити.

—  Не варто мучитися, це марно, - сказав чоловік. - Мене звуть Курт, я твій супроводжуючий до їдальні. Ти ж хочеш їсти?

—  Що з моїми друзями? - Насамперед запитав хлопець. Насправді він найбільше переживав саме про Маарі.

—  Любиш своїх друзів. Все з ними добре, зараз вони чекають тебе в їдальні. - Усміхнувшись промовив чоловік, і Фіск зрозумів, що він каже правду, а тому лють і паніка почала майже відразу згасати.

— Де це ми? — спитав Фіск, покинувши камеру. Опинившись у коридорі, він побачив лише п'ять дверей, одна явно вела до коридору.

— Там, куди ви й прагнули. Це в'язниця. Саме це блок - підвищеної безпеки для ув'язнених псіонів. - Сказав Курт, - Можеш не дивитися на інші камери, крім тебе, псіонів зараз немає тут.