Невідома планета 2 - Олександр Кваченко

— Я візьму - сказав я коту, - як за допомогу в бою.

Кіт махнув вухами, прислухаючись і все ще продовжував займатися своєю справою. Добре, а якщо так, дістав зі своїх запасів один із мало заряджених кристалів псі та поклав його на підлогу. Кіт зачаровано дивився на яскраве світло, яке він випромінював.

— Це за допомогу із ящірками. Бери. - я махнув йому запрошуючи, а сам відійшов. Не годиться бути жадібним, допоміг мені вусатий.

Кіт підійшов акуратно взяв кристал у рот і тримав. Я тим часом вирішив собі відрізати частину змії на їжу. Відрубав два добрі шматки із запасом, порізав на часточки для зручного смаження і запакував їх у пакети зі спеціями. Зійде, дістануся до річки посмажу. Озирався немає нічого цікавого тут у печері тільки кістки, нічого високотехнологічного, та й примітивного я не зустрічав на цій планеті. У лігвищі змії виявив кілька порожніх псів кристалів невеликого розміру, забрав.

Повернувся до кота, а той уже випив всю псі енергію з кристала і виплюнув, його я теж підібрав, поки кіт харчувався змією. Пам’ятаючи мою зацікавленість у порожніх кристалах, кіт притяг ще кілька середніх, знайдених ним тут у печері, але за них я йому нічого не дав, і він улаштувався відпочивати. Я теж вирішив перепочити. Включив сканери бойового скафандра та зробив примітивні розтяжки, з подоби волосіні та дзвіночків, на входах у печеру і провалився у чуйний сон.