Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

Насамперед Пашу вирішив зв'язатися зі своїм куратором, а саме - Ріком. Але той лише відправив у відповідь повідомлення не турбувати нікого з них, і що до завтрашнього ранку хлопець вільний.

—  Привіт, здороване, - почув знайомий голос Пашу і повернувся, наступної миті він швидко відвернувся назад. Оскільки джерело голосу зараз стояла голою поруч із капсулою та розстібало упаковку з чистим комбінезоном. - Хахаха, ти що, голих баб не бачив раніше? - Запитала Джуві у почервонілого Терна.

—  У мене не було дівчат раніше. Ніхто не хотів зустрічатися з сином невдахи. - Промовив Пашу, намагаючись взяти себе під контроль. А то йому теж треба вставати з капсули, а його маленький друг зараз стояв у повній готовності.

— Дивно, будемо виправляти.- сказала Джуві, одягнувши комбінезон, після чого підійшла до Паша, - Ого, я мала рацію, здоровяк, - вигукнула дівчина, подивившись на нижче пояса хлопця. - Гаразд, не бентежитиму тебе, чекаю в коридорі, хочу почастувати свого рятівника вечерею.

Пашу не знав, що робити у такій ситуації. Він, звісно, ​​теоретично розумів, що відбувається, але лише теорії. Через славу свого батька, йому не довелося випробувати на собі взаємини з іншою статтю.

Отже, те, що відбувається, його лякало. Пашу просто не розумів, як такий, як він, міг зацікавити таку гарну дівчину, як Джуві, чомусь одразу в голові виник спогад, як у школі з нього жартували. Тоді теж одна з дівчат запросила його на побачення, а виявилося, однокласники вирішили над ним зло пожартувати, варто було після побачення спробувати поцілувати дівчину, як до нього підскочив однокласник і, стягнувши з нього штани, почав фотографувати. Йому тоді довелося перевестися в іншу школу, бо з нього сміялися всі. І зараз хлопець боявся повторення тієї ситуації.

Швидко одягнувши чистий комбінезон, хлопець вийшов із медичного пункту. За цей час ще кілька десятків капсул почали відкриватись, що говорило про те, що скоро там стане людно. Джуві відразу ж, як тільки вона побачила Терна, що вийшов, підхопила його за руку і потягла в одному їй відомому напрямку. Пашу навіть злякався такого натиску, але вирішив все ж таки їй довіритися.

І, як виявилося, не дарма. Після вечері в їдальні для вищого командування Джуві потягла хлопця, що трохи розкріпачився, до себе в кімнату. А далі, тільки-но вони переступили поріг, почалося те, про що хлопець мріяв уже напевно останніх років сім-вісім. Лише через годину, коли Джуві заспокоїлася і задрімала, поклавши голову на груди хлопця, той помітив дива з дівчиною. Перше – своя кімната на військовій базі, друге – вільний доступ до їдальні для вищого командування. Третє – у їдальні всі її знали, а значить, вона там буває часто.

І ось зараз, лише скинувши сексуальну напругу, Терн задумався про ці дивацтва. Він просто не розумів, хто вона така. Не може бути звичайним пілотом. Хлопець намагався придумати, що могло б це все пояснити, але так і не зміг. А тому, обережно, намагаючись не розбудити дівчину, він ще раз оглянув її і, не утримавшись, провів рукою по її попці, а потім і по  грудям. Легкий стогін дівчини показав, що це їй подобалося й уві сні. І він же нагадав хлопцеві, як йому щойно було добре, а отже, нема чого вигадувати всяке марення, йому просто пощастило. Поклавши по-господарськи руку на її попку, хлопець незабаром заснув від пережитих за сьогодні подій.

Ранок почався дуже приємно. Ще ніколи Пашу не прокидався одночасно з оргазмом. Варто йому розплющити очі, і він побачив Джуві, що стрибає на  його члені. Але довго це не тривало. Застогнавши, дівчина лягла на хлопця і тяжко задихала. Хвилин через п'ять дівчина, прийшовши до тями міцно поцілувала хлопця, після чого схопилася з ліжка і побігла в душ, запросивши з собою і хлопця.

За півгодини за сніданком у їдальні, Пашу отримав наказ - з'явитися до зали для брифінгу. Попрощавшись із Джуві, Терн вирушив до вказаної зали. До того моменту, коли він туди прибув, чекали вже лише на нього. Навколо великого столу сидів увесь загін. Лише Декс стояв перед столом, уважно оглядаючи всіх членів загону.

—  А ось і наш бабій, - сказав Рік, після чого голосно розсміявся. Його сміх підхопили й інші десантники. - Ну що, як вона?

—  Я не буду нічого обговорювати, - сказав твердо почервонілий Терн.

—  Сідай, - сказав Декс. - Завдяки вчорашньому захопленню таурскена, нам вдалося з'ясувати дані про місцезнаходження носіїв зіургів на цьому континенті. На жаль, більше нічого з'ясувати не встиг, той спалив собі свідомість. Але тепер ми можемо прокласти безпечний маршрут до затоки Малів. Після обіду вилітаємо, рекомендую всім підготувати своє озброєння. І так, ми маємо поповнення, пілот, який поведе наш бот. Вона – майстер-пілот шостого рангу.

—  Вона? - Запитав Пашу, починаючи здогадуватися про щось.

—  Так ти правий. Це саме вона, дочка майора Гівса.

—  Але... але,- почав говорити Пашу, але наступного моменту він почув голос, дуже знайомий голос.

—  Привіт хлопці. Мені щойно повідомили, я ваш новий пілот? - спитала Джуві.

— Так, ознайомся з маршрутом. Після обіду вилітаємо. - сказав Декс і всім скинув маршрут на нейромережі. Джуві, побачивши, як на неї дивиться Паша, вимовила.

— Я не знала, я лише десять хвилин тому дізналася про призначення. — промовила дівчина. Декс чомусь у цей момент хмикнув, але промовчав.

—  Це якийсь розіграш? - Запитав Пашу у Декса, коли покинули зал для нарад.

— Ні, вона справді тут найкращий пілот. До мого рівня не дотягує, але я буду зайнятий і не зможу пілотувати. Я прикриватиму бот псіонікою. Парвіс, відверто кажучи, посередній пілот, решта ще гірша. - промовив Декс, - І я сподіваюся, те, що ти з нею трахаєшся, ніяк не позначиться на роботі?

—  Ні, все буде, як треба. - відповів Пашу і попрямував у дещо прибитому стані у бік ліфта, щоб зайнятися своїм озброєнням в ангарі.