Невідома планета 2 - Олександр Кваченко

- Дякую, що зайшов, не буду затримувати, розумію справи. Може до вас у форт і заскочу за тиждень із відставниками, засидівся вже в місті, час згадати молодість. - усміхнувся Гор. Ми розпрощалися та я вирушив до готелю.

Команда сиділа в одному великому номері й нікуди не виходила та була готова до відправлення. Скрізь була охорона, їжу їм приносили в номер. Як в облозі знаходилися.

- Привіт усім, готові? - привітався. Пролунав не стрункий гул голосів відповідей, кіт уже крутився під ногами та терся, я його погладив. - Тоді нумо вирушати. Вантажтеся у дворі в машину, а я піду попрощаюся зі старійшинами.

- Ми не все купили. - підійшов Іс. – Десь 94 % усього від замовленого.

- Буде за тиждень їхати у форт Гор із відставниками, вони привезуть те, чого не вистачає. Я йому передав усі дані.

- Добре. А чому такий поспіх?

- Скажімо так, чуйка у мене спрацювала і їй я зазвичай довіряю. - я викликав по зв’язку Ас і сказав, що ми збираємося їхати. Вона просила почекати, зараз прийдуть старійшини. Хлопці з дівчатами вже завантажили в багажник усі речі та сіли в машину. А я пішов назад у готель. Минуло ще хвилин п'ять і вийшов зі мною попрощатися старійшина Хас, той, що був поранений. Схоже тут теж є мед капсули, він виглядав здоровим.

- Добрий день Мік. Я виказую свої найглибші вибачення, за надані незручності та прошу прийняти від нашого клану цей клинок. - йому Ас подала загорнутий у матерію предмет. Він його розгорнув і передав мені, це був схожий на мій клинок із темним камінням у руків'ї, тільки трохи коротший.

На вулиці почулися клацання як від пострілів з голкомета, заревіла сирена в готелі, а потім осторонь, де стояла машина пролунав вибух.