Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

От тільки була дуже велика проблема. Псіонів не вистачало, адже вони потрібні були не тільки для флоту, а й для СБ. Тож лише різні спецпідрозділи використовували об'єднання. У масштабах усього флоту вони займали менше відсотка. Але ефективність їхньої роботи була дуже висока. Через що саме вони й брали участь у більшості збройних конфліктів.

Мінімітару, як першопрохіднику цієї технології, було дещо простіше, вчені працювали над покращенням, у результаті створили підсилювач. Тепер як сервер при об'єднанні можна було використовувати навіть псіонів F рангу, адже до цього був потрібен мінімум низький С, у крайньому випадку - високий D.

Але був і побічний ефект як вигоряння нервової системи. І якщо спочатку з цим справляються медичні капсули, то згодом регенераційні можливості організму вичерпуються, і псіон перетворюється на інваліда. Рідко такі псіони доживають навіть до п'ятдесяти.

Щоправда, слабкі псіони все одно йдуть на службу. Зарплата у п'ятдесят тисяч приваблює дуже багатьох. На момент звільнення вони стають інвалідами, але дуже багатими інвалідами. Чим сильніший псіон, тим менше він отримує шкоди при об'єднанні. Такі як Декс зовсім не отримають жодної шкоди. Фіск же хоч і отримував шкоду, але він оборотний і без розтрати регенераційного запасу організму.

Чому ж Фіск погодився ризикувати собою? Просто тому, що ланка винищувачів з об'єднанням і без за  ефективності бою дуже відрізняється. Хлопець розумів, що необхідно використати будь-яку нагоду для перемоги над зіургами. Він не хотів все життя ховатися від зіургів у постійному страху бути виявленим.

П'ять днів для Фіска перетворилися на пекло, за цей час йому вдалося виділити всього по парі годин щодня на відпочинок, та й то в медичній капсулі. А відразу після пробудження знову у капсулу для тренувань. Але це був вимушений захід, те, що зазвичай вивчають та відпрацьовують пілоти-псіони протягом кількох місяців, Фіску необхідно було засвоїти за п'ять днів.

Через те, що його псіонічний дар був досить сильний, навантаження на свідомість можна було збільшити до таких величин, за яких звичайні люди божеволіли. А Фіск справлявся, йому було складно, кілька разів він зривався і хотів кинути все.

Але Декс разом з Маарі та Каарлою швидко приводили його у нормальний стан, і Фіск знову продовжував займатися. Щоразу час, проведений у синхронізації з іншими пілотами, збільшувався, спочатку дві хвилини, а під кінець уже цілих півгодини.

Більше не було моментів, коли губилося повністю самоусвідомлення, тепер хоч і відчували себе єдиним організмом, але глибоко всередині свідомості залишалося розуміння індивідуальності. Дивна технологія, незрозуміла.

Навіть Декс не повністю розумів, як вона працює. Але він і не фахівець у псіоніці, він ніколи не був ні дослідником, ні просто професійним псіоном, він був бойовиком насамперед, а потім став політиком. Просто через вік і особистий досвід він багато зміг дізнатися, але цього було мало для розуміння технології об'єднання. Правда, Фіска принципи роботи синхронізації свідомостей особливо не цікавили, він просто хотів стати кращим, ніж він є в пілотуванні.

І це йому вдавалося, свідомість хлопця звикла до такого типу навантаження, результати одразу стали покращуватись. І саме цього й вимагали у процесі тренувань від нього інші. Каарла та Джуві весь цей час присвятили навчанню Фіска.

Обидві дівчини намагалися вмістити в хлопця не стільки знання та вміння, скільки поняття самого бою, пілоти їхнього рівня переважно діють на рівні підсвідомості просто тому, що часу усвідомити ту чи іншу зміну немає. Спільна робота зблизила обох дівчат. Вони усвідомлювали, що від Фіска залежить і їхнє власне виживання, адже вони входитимуть до ланки Фіска. І намагалися підтягнути його максимально. Спочатку Джуві ставилася до Каарли дуже зарозуміло, але до кінця тренувань вона визнала, що Каарла знаходиться на її рівні за вмінням пілотування.

Декілька дуелей у віртуальній реальності на повністю ідентичній техніці її тільки переконали в цьому. З п'яти боїв Джуві перемогла лише у трьох. Каарла навіть визнала, що Джуві кращий пілот, ніж вона, зовсім трохи кращий.

А Джуві визнала, що Каарла зовсім трохи їй поступається, і то скоріше тому, що в неї стояла звичайна пілотська нейромережа, тоді як Джуві мала індивідуальну, створену в Центральних світах.

— Вітаю, — звернулася Каарла до Фіска, коли хлопець залишив капсулу віртуальної реальності. Останні два дні слабкість після об'єднання була набагато меншою, і він міг вже сам без жодних проблем стояти на ногах. Фіск відразу підійшов до голопроектора, на якому був запис останнього його бою у віртуальній реальності. На цей раз вони протистояли піратському вторгненню об'єднаного картеля аварців. Сили були нерівні, сімнадцять до одного. Хоч у результаті бою вони й загинули, але змогли забрати з собою майже половину противників.

—  Тільки не зазнавайся, з такими прекрасними вчителями по-іншому і бути не могло, - сказала Джуві. Фіск, на свій подив, відчув заздрість, спрямовану до нього від дівчини. Зараз він вирішив не звертати на це уваги, але згодом обов'язково варто над цим подумати.

—  Дякую, - щиро подякував Фіск обом дівчатам. - Те, чим ви поділилися зі мною, можна дізнатися лише після тисячі годин нальоту. За базами такого не вивчити.

—  А поки давай розберемо наші дії в останньому бою, - сказала Джуві, - Дивись, ми використали маневр Хольцмана, як вважаєш, це правильно?

— Тоді вважав, що правильно, але ж і ви так вважали. Судячи з логів, ідея маневру була твоя, - сказав Фіск.

— Правильно, але в результаті цього маневру ми відкрилися раніше ось цим штурмовикам, — вказала на голограмі Джуві на два штурмовики, що ховаються за десантним кораблем. - Ми змогли уникнути влучення їх снарядів, але підставилися під вогонь корвета. Ось і вийшло, що ми загинули. А якби ми не ризикували з цим маневром, а, навпаки, використовуючи форсаж, попрямували до штурмовиків, то ми могли б уникнути смерті.