Континент бойових ткачів - Козел Валерія

- Я все ще старійшина цього роду. І мені вирішувати! Випробуванню бути! – нарешті сказав старий, – підготуйте катакомби!

- Дідусю... - прошепотіла Лейла, просльозившись.

- Ідіть, - махнув рукою голова роду, - відпочиньте. Я відправлю за вами, коли настане час.

Таск и Лейла покинули зал. Розійшлися і решта. Лише дві похмурі постаті залишилися сидіти на своїх місцях.

- Ти згодна з цим, сестро?

- Як можна з цим погодитись?! Все своє життя я зі шкіри геть лізла, щоб догодити матері, батькові, всьому роду. І мені не прощалися навіть найменші помилки. Навіть думати гидко, що цій соплячці так просто зійде з рук така провина.

- Вона ж твоя донька, Хісеє.

- Дочка, - кивнула сприганша, - і тільки тому я маю право вирішувати її долю! Я народила її! Вона належить мені! Ти ж згоден зі мною, Сару?

- Так.

- Значить?..

- Вони не вийдуть із катакомб. Ні принцеса, ні її кровний хранитель…