Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Не хвилюйся, ти тут у безпеці! — помітив її схвильований вигляд.

— Я вже не впевнена, що десь буду в безпеці, — розпачливо прошепотіла.

Зайшовши в готель, Ісаак продовжував нести її на руках. Помітивши здивовані вирази обличчя адміністратора на ресепшені та відвідувачів готелю, Серена відхилила голову, ніби хотіла сховатися від зайвих поглядів оточуючих.

— Натисни на виклик ліфта!

Серена кивнула й, дотягнувшись до кнопки, натиснула. Коли вони опинилися в ліфті, до них хотів зайти чоловік. Однак Ісаак грубим тоном промовив, щоб чекав наступного, і вже спокійним голосом Серені додав, щоб вона натиснула на верхній поверх. Вона мовчки виконала його вказівку й опустила голову.

— У внутрішній кишені жакета є електронний ключ від номеру.

— Що? — підняла голову.

— Чи ти хочеш, щоб я сам дістав його? — посміхнувся. — Тоді прийдеться…

— А, електронний ключ. Так, я все зрозуміла.

Серена озирнулася. У відбитті дзеркал вона побачила своє відображення. Зчесана щока, скуйовджене волосся. Одяг був не лише ще й досі мокрим, але й брудним. А погляд… погляд приреченої…

— Навіщо ви мене рятуєте? — задерла підборіддя.

— Про це поговоримо згодом! — опустив голову.

Серена, відчувши дотик його губ, відвернулася. Вуста ще пам’ятали його поцілунок. Дощ не зміг змити його. І на заміну сумнівам і страхам, які довгий час жевріють в її душі, промайнули нові приємні відчуття. Однак вона не могла піддатися їм. Боялася. Забагато було душевного болю й зневіри. І цих почуттів так просто неможливо позбутися.

Серена також розуміла, що повинна набратися терпіння й змушена чекати відповідей та морально готовитися до того, що її життя може змінитися на сто вісімдесят градусів. І, можливо, прийдеться приймати ті рішення, від яких буде залежить її майбутнє. А передчуття говорили, що скоро все може змінитися…

Вийшовши з ліфта, Серена, як і говорив Ісаак, дістала з внутрішньої кишені електронний ключ. Чоловік заніс її в номер і відразу відніс у ванну кімнату. Дівчина здивовано оглянулася. Він, поставивши її на підлогу, промовив:

— У шафі є халат. Одяг покладеш у корзину. Я викличу лікаря Мердока. Він огляне тебе. Їсти хочеш?

Серена захитала головою. Ісаак зняв із неї жакет, однак сам не поспішав вийти з ванної кімнати. Він відступив на крок і, ставши боком, почав розстібати ґудзики на сорочці. Серена округлила очі.

— Ви що робите? — склала руки на грудях і зробила крок назад.

— Якщо ти не помітила, мій одяг також мокрий, — поглянув на неї з-під лоба.

Коли він скинув сорочку й поклав у корзину, вона побачила на спині татуювання. Відвернувшись, стала чекати, коли він роздягнеться й вийде. Склавши руки на грудях, побачила у віддзеркаленні Хантера й глибоко вдихнула. Оглянувшись, провела очима по його тілу. Він без сумніву був гарним чоловіком. І це бентежне відчуття сколихнуло її серце й теплом розійшлося по тілу. Ісаак помітив цей погляд і лукаво посміхнувся. Серена, засоромившись, опустила голову.

Ісаак повністю роздягнувся й вийшов. Вона відразу ж підійшла до дверей і зачинила їх. Ісаак, почувши клацання замку, оглянувся й хмикнув.

«Не довіряє. Правильно робить», — подумав.

Після ванних процедур Серена на голе тіло натягнула махровий білий халат з емблемою готелю. Він був довгий, і дівчина пораділа цьому факту. Речі, як і говорив Ісаак, склала в корзину. Почувши чоловічі голоси, ще кілька хвилин не наважувалася вийти. Як навіжена підходила до дверей, потім поверталася, і так було кілька разів. Подумки насваривши себе, відімкнула дверцята й вийшла.

Ісаак і лікар Мердок оглянулися й замовкли.

— Доброї ночі, лікарю. Пробачте, що посеред ночі ви змушені були приїхати, — швидко затараторила Серена й, мигцем поглянувши на Ісаака, помітила його насуплений вираз обличчя.

Лікар Мердок кивнув і, поглянувши на Ісаака, попрохав його вийти з вітальні. Коли Хантер пішов, Серена розслабилася й, присівши на диван, чітко могла відповідати на питання лікаря. Він оглянув її ногу, дав знеболювальні й мазі, а також обробив синці на обличчі та ногах.

— На даний час все, чим я міг вам допомогти, я зробив. Також рекомендую міцний сон, відпочинок і уникати стресу.

«Все моє життя це суцільний стрес», — подумала Серена й натомість подякувала лікарю, і він пішов.

Залишившись на самоті, важко зітхнула й прилягла на ліжко. Скрутившись клубочком, заплющила очі.

— Ти що, збираєшся тут спати?

Серена розплющила очі й оглянулася.

— Рятівнице, йди в кімнату. Тобі потрібно виспатися, — обійшов диван.

— А як же ти? — прошепотіла.

— Я навіть не помітив, як ми перейшли на «ти», — хмикнув і помітив, як щоки Серени налилися рум’янцем. Це було досить мило.

— Добраніч, містере Хантере. Мені буде й тут зручно. Не хочу бути для вас тягарем.

Ісаак вигнув брови. Підійшовши до дівчини, підхопив її на руки. Серена від неочікуваності зойкнула. Поклавши руки на його плечі, намагалася не видавати своє збентеження й тому опустила голову. Мокрі пасма волосся закрили її обличчя, яке миттєво стало червоним.