Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

У кожної людини є своя точка кипіння. Приглушені емоції і почуття, тиск власних очікувань, невпевненість у собі, страх. І ніколи не відомо, навіть нам самим, коли внутрішній вулкан вибухне і яка буде його сила та наслідки руйнації…

Серена сиділа на балконі, закутана в ковдру. Почувши кроки, оглянулася. До неї підійшов батько й простягнув мобільний телефон. Вона поглянула на батька знизу вверх і намагалася зрозуміти його емоції. Він був спокійний, і Серена наважилася запитати:

— Ти повертаєш мені спосіб зв’язку? Дякую, — взяла мобільний телефон. — Мій домашній арешт скасований?

— Досить провокувати Марину! Ти знову з нею посварилася!

— Не я з нею знову сварилася, а вона постійно всім незадоволена.

Містер Блек скривився. Серена відчула неприємне відчуття, ніби він дивиться на неї з презирством. І від цього погляду по спині пройшовся озноб.

— Є якісь відомості про замах на Сабін?

— А це вже не твоя справа!

Серена кивнула.

— Директор Свон телефонував. У тебе гарні оцінки.

Серена, стиснувши в руках телефон, піднялася з крісла.

— Я старалася. Для тебе. Щоб ти пишався мною.

Містер Блек розвернувся й попрямував до виходу.

— Батьку! — він зупинився й оглянувся. — Ти мені дещо обіцяв, утім так і не виконав обіцянку.

— Ти ще будеш мені дорікати? — закричав Блек, і Серена сполохано відступила. — Дівчисько, будеш робити все, що я тобі скажу!

— Батьку, чому ти так зі мною? — розвела руками й, піддавшись емоціям, закричала у відповідь.

Блек, наблизившись до доньки, насупився й вдарив її по щоці. Дівчина ахнула й пригнулася. Щока миттєво запекла від удару. Задихаючись від напливу емоцій, Серена тремтячи відвернулася.

Діставши з кишені мобільний телефон, містер Блек нахмурився й, розвернувшись, пішов. Серена присіла на підлогу й закрила долонями губи. Від шоку по щоках потекли сльози. Просидивши на підлозі ще кілька хвилин, скинула ковдру, акуратно склала її і повернулася в кімнату.

Тепер, маючи можливість зателефонувати Сабін, витерла сльози й, зібравшись із думками, натиснула на вихідний виклик. Опісля півгодинної розмови з подругою Серена спустилася у вітальню. Почувши голос батька з кабінету, тихенько підійшла. Він із кимось розмовляв по телефону на підвищених тонах.

— Підслуховуєш?

Серена, стрепенувшись, озирнулася. Марина, склавши руки на грудях, повільно наблизилася.

— У тебе є шанс знову пожалітися на мене батьку! — огризнулася Серена.

— Обов’язково б це зробила, якби… не один нюанс, — посміхнулася Марина.

— Який ще нюанс? — нахмурилася Серена.

— Ти скоро отримаєш диплом. Тому дам пораду: склади також свої речі й тікай із цього клятого міста.

Марина розвернулася. Серена, наздогнавши сестру, схопила її за руку й стиснула.

— Ай, боляче! — зойкнула Марина.

— Про що ти говориш? — нахмурилася Серена.

З кабінету вийшов Блек. Серена оглянулася й, під прямим поглядом батька, відпустила сестру.

— Марино, йди в кімнату! — суворо промовив батько.

Марина, потерши зап’ястя, розвернулася й, посміхнувшись, пішла.

— Серено, присядь!

Дівчина нерішуче присіла й поглянула на батька. Він присів навпроти й промовив:

— Все, що я робив у цьому житті, було лише заради Марини й тебе, Серено. Заради світлої пам’яті вашої матері.

Серена напружилася від його слів. Але мовчки продовжувала слухати.

— Один чоловік, його звати Ісаак Хантер, намагається шантажувати мене. — Серена швидко закліпала й почала стискати пальці в кулаки. Блек, помітивши це, криво посміхнувся й продовжив говорити далі: — Його дії та слова безпідставні, утім, можуть завдати мені репутаційної шкоди.

— Чому ти це мені розповідаєш?

— Серено, цей чоловік небезпечний…

Дівчина піднялася й нервово почала міряти кроками кімнату. Блек оглянувся й додав:

— Ні під яким приводом не зустрічайся із цим негідником! Я тобі забороняю!

Серена, глибоко вдихнувши, через кілька секунд почала істерично сміятися.

— Я розумію твій шоковий стан! Однак ти також частково винна у всьому.

Серена зупинилася й поставила руки в боки.

— Я? Винна? У чому моя вина?

— Ісаак Хантер друг Луки Неро! Тому я намагався захистити тебе від їхньої родини. Ти повинна перестати спілкуватися із Сабін.

— При чому тут Сабін? — нахмурилася. — Якщо містер Хантер тебе шантажує, а ти впевнений у своїх правомірних діях, то чому ти боїшся?

— Я боюся за твоє життя, Серено!

Серена не вірила в щирість батька. Хотіла сказати, що його слова примітивні, однак промовчала. Зрештою про Ісаака Хантера також її попереджала Сабін. І кому можна вірити? Питання залишилося відкритим!