Континент бойових ткачів - Козел Валерія

- Ти ідіот, - своїм клинком вона відштовхнула Аспера, - боротися з нами пліч-о-пліч ти не хочеш зі свого егоїзму. А от рубати мечем бездумно на всі боки – ти майстер.

- Не лізьте до мене! Дайте нам спокій! - прогарчав Аспер.

- Ну й справді. Ідіот, - зітхнула Рей, - як до тебе не дійде… ми підемо. Але вони тебе не залишать.

- Я щойно впорався з одним із легендарних генералів, - гордовито пирхнув лис, - впораюся якось і зі служителями Білого храму.

- Ідіот, - остаточно констатувала Рейна, її хвіст нервово смикнувся, - ну і здохни від їхнього меча.

З цими словами дівчина розвернулася до нього спиною і попрямувала геть. Таск, розлючений поразкою, закликав до себе чакри, але продовжувати бій не став. Просто, просвердливши поглядом Аспера, попрямував за Рейною. Сафія підбігла до лиса.

- Ну навіщо ти так… - прошепотіла вона, - Аспер, а раптом вони мають рацію? Раптом ти в небезпеці?

- Сафія… - вже м'якше заговорив хлопець, - якщо мені дана сила легендарного генерала проти моєї волі, я хоча б сам вирішуватиму, куди я спрямую цю силу. А моє єдине бажання – захистити тебе. І з цим я впораюся, довірся мені.

Такс все ще чув його слова. І, всупереч агресії, яка прийшла разом із поразкою, сприган хотів, щоб Аспер мав рацію. Щоб служителі Білого храму їх не знайшли, щоб Аспер зумів захистити свою кохану, щоб вони могли уникнути цієї долі, жити у битвах. Але вони обоє помилялися. Обоє обманювали себе. Адже світанок нового дня був заплямований кров'ю.