Континент бойових ткачів - Козел Валерія

- Як ви гадаєте, Дарго, чому я захопив владу у вашій імперії?

- Для нас це велика загадка, - схилив голову на бік старець, - але можливо, вас послали боги, щоб урятувати імперію від такої убогої долі?

- Ооо, ні, звичайно, ні, - посміхнувся Ален, - якщо хтось мене й послав, то це точно не були небожителі. Правду кажучи, мені начхати на долю Сін, на вашу гордість воїнів, на народ цієї країни.

- Дозвольте, - обурення захлеснуло старого, - але навіщо ж тоді? Ви бажали влади? Кровопролиття?

- І знову ви помиляєтесь, шановний Дарго, - Ален упав на трон, закинувши ногу на ногу, - я забажав жінку.

Німе питання застигло в очах старого.

- Що за жінка варта того, щоб до її ніг поклали цілу імперію?

- О, Дарго, ця – варта тисячі імперій. Але, на жаль, мене вона не хоче. І я захопив владу в Сін лише для того, щоб зробити цю жінку своєю. Я покладу тисячі солдатів лише для того, щоб вона стала моєю імператрицею. Але, так і бути, на шляху до її серця я перетворю Сін на найбільшу імперію в усьому світі.

  - Але як же ви?..

- Ця жінка віддана своїй країні.

- Тоді не розумію, навіщо їй бути імператрицею Сін.

- Тому що інакше, імперія Сін зітре Великий континент у порошок, - посміхнувся Ален, вискаливши білосніжні зуби.

- Хай буде так, ваша величність.

- О, Дарго, - Ален кровожерно облизнув пересохлі губи, - мені здається, я сказав вам забагато зайвого.